У 1895 році в самому серці столиці Франції з’явився на світ хлопчик на ім’я Жан-Мішель Франк. Він походив з сім’ї єврея-банкіра. Франк-молодший отримав прекрасну освіту в одному з ліцеїв Франції. До речі, його друзями в ті роки були майбутній письменник-сюрреаліст Рене Кревел, біограф Марселя Пруста Леон П’єр-Кен. Замість занять троє товаришів воліли проводити час у крамницях букіністів. На книги Жан-Мішель витрачав усі гроші, які йому давали батьки на обіди.
У своїх мріях він не тільки був людиною мистецтва, але ще і дуже сильно хотів перевернути цей світ. Але родина Франків планували дещо іншу долю своєму молодшому синові. Батько сподівався, що він продовжить його справу або ж піде юридичної лінії. Настала Перша світова війна, яка змінила хід подій. Батьки опинилися під домашнім арештом, а старших братів забрали на фронт, звідки вони не повернулися. Це трагічна подія, а також відбирання бізнесу призвели до того, що батько покінчив з собою, а мати Жан-Мішеля виявилася в психіатричній клініці в Швейцарії.
Все це негативно позначилося і на молодшого сина Франків. Він протягом усього життя боровся з депресією. Порятунок бачив інший раз в психоаналізі, а іноді і в наркотиках. Тим не менш, мрію Жан-Мішель не залишив. Після Першої світової війни він витрачав весь вільний час на салони і літературні гуртки, а незабаром став учасником руху сюрреалістів. В цей же час відбувається його знайомство з дадаистом Луї Арагоном. Саме завдяки йому Франк знайшов себе у сфері дизайну.
Арагон став першим замовником Жан-Мішеля. Після успішної реалізації інтер’єру квартири дадаїста клієнти потекли рікою. Серед них були коханка митця Ненсі Кунард, письменник П’єр Дрие ла Рошель, поет Поль Елюар. Як пізніше зізнається Франк, він знав, чого хочуть клієнти-друзі. А хотіли вони в ті часи одного – покінчити з минулим. Жан-Мішель прибирає головні атрибути паризького дизайну і замінює їх на спрощені елементи і кольори.
Сьогодні Франк відомий як «батько» стилю ар-деко. Але в ті роки не всі розуміли цей напрямок. Приміром, письменник Франсуа Моріак не розділив тягу дизайнера до бежевого кольору. Пізніше він писав не дуже схвальні відгуки про діяльність Жан-Мішеля у своєму щоденнику. Тим не менш, все незвичне незабаром виявляється на піку моди.
Справжній прорив у діяльності Франка стався після зустрічі з реформатором світу моди Ельзою Скіапареллі. Він працював над дизайном її квартири. В проекті не було стриманої колірної гами. Навпаки, все було яскраво, соковито, незвично.
Зараз також читають:
- Рік Оуенс: як створити унікальний стиль у моді
- Річард Мейєр: геній архітектури та білого кольору
- Ключові поради Келлі Вестлер, які варто враховувати
- Загадки та історія особняка Олександра Дюма: відкрийте таємниці
- Марк Ньюсон: Оригінальні форми та дизайн у подорожі
- Девід Аджайє: архітектура, яка змінює світ через ідеї